Вчора слухала пісню цикади,
Прислухалась в її кожен звук.
Чи шукала у ній я розради,
Чи хотіла спіймати «на слух»?
Розшифровую якось невміло,
Що ж такого у звуках отих?
Навіть в грудях чомусь защеміло,
Коли спів ненадовго затих.
Що? Початок закінчення літа?
Та не хочу! Про це не співай!
Я теплом іще зовсім не сита,
Змінюй тему пісенну ! Давай!…
Ну, а потім я враз зрозуміла:
Не про це її пісня дзвенить,
А про те, щоб цінити ми вміли
Цього теплого дня кожну мить.
Бо ще маєм всього кілька тижнів,
Як жовтітиме перший листок,
Як комбайни станцюють «танок жнив»
І залишать нам літа «ковток»…
Спів цикад не прощається з літом,
Лише просто нагадує нам,
Щоби ми поспішили радіти
Швидкоплинно палким літнім дням …
***
© Copyright: Шморон Наталия, 2026
Свидетельство о публикации №126072104033
Свидетельство о публикации №126072104033
Рецензии