Маргарита

Кожна крапка має свою історію,
Кожне звернення має свій старт і фініш,
Я змінюю час, мрії і траєкторію,
Я вивчу кожен маршрут,
Перш ніж по нім ступити.
Сідай під вікном, дивись на пташок та небо,
Розглянь між думок свої стани і почуття.
Ти знаєш, я досі не впевнена, чи справді воно мені треба,
Але я згадую кожен ранок твоє ім’я.
Це вперше, востаннє, та вирішиш щось змінити
Адресу, парфюм чи зачіску, як у фільмі.
Та час, моя мила, не думати, а робити,
Бо зміни прийдуть, як тільки зійдуться стіни.
Як тільки клаустрофобія стисне горло,
Посеред своїх обмежень і негараздів,
Тобі раптом захочеться вити вовком,
І нарешті купити оте «сороміцьке» плаття.
І нарешті зійти на річку, не як усі,
А в тому диявольському обладунку, як королева,
Його Маргарита чекає нові рядки,
А він не береться до Майстра, не так вже воно і треба.
Не так вже й вона красива, та й взагалі…
Є кращі, манерніші, ліпше тримають спинку,
Щоразу на повідомлення пишуть: «Готова, бери»,
І згодні на все, аби їм хорошу оцінку.
А та Маргарита спокійна, як вільний птах,
Не піде до рук, не буде питати дозволу.
Вона тихо подивиться, нехай так,
Усміхнеться і більш не шукатиме в нього розуму.
Її Майстер величний, спокійний і мовчазний,
Він не розводить поеми там, де не варто й стрічки.
Він тихо прийде, за руку візьме і скаже: «Пішли»,
Без зайвих розмов, сорому чи нісенітниць.
І вечір до схилу дня, і безсонна ніч,
Напевно прийшла пора поміняти шлях.
Я буду як та Маргарита із моїх снів,
Котра так безстрашно за Майстром своїм пішла.

19.07.2026
© Inna Омут, 2026