Ангедонічне колесо Сансари,
Де всіх чекають "граблі" по спіралі,
Нагадує класичний лабіринт.
Уже не діють оптимізму чари,
А ноги вже не тиснуть на педалі
І не цікавий у нікуди спринт.
Горбатого все ж виправить могила,
Самообман знеболює не вічно,
А біля серця - вигріта змія.
Літати хочуть, та не можуть крила,
Боїться розум прийняти панічно,
Що два маніпулятори - сім'я.
Минуле, залаковане до глянцю -
Утопія, що з часом не проходить,
Чому все так? - Дилема із дилем.
І наче звично сонце сходить вранці
І вишня зацвітає, потім родить...
Вже скоро Новий рік? Та без проблем!
Цикл чн сть
© Copyright: Сергей Шевченко 15, 2026
Свидетельство о публикации №126071903234
Свидетельство о публикации №126071903234
Рецензии