В моєму місті знов були прильоти!
Горіла знову зранена земля.
Природа зотлівала від скорботи,
Душила світ безвиході петля.
Кружляли, мов круки, страшні шахеди,
Кричало наполохане маля.
Прийшли оці злодюги не з легенди,
Щоб нищити заводи і поля!
Загублені життя, политі кров’ю
Дороги і безрадісні гаї!
Усе, що Богом створене з любов’ю,
Руйнують ворожнечі носії!..
Щодня летять ракети з суші й моря,
Вбивають сон і затишок ночей!
Здригається душа від сліз і горя!..
О, Боже, скільки треба ще смертей?..
Скiльки ще
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126071902784
Свидетельство о публикации №126071902784
Рецензии