Чи знаєш ти, друже, що сльози
Бувають не тільки від горя,
У плині життєвої прози
З душі вони ллються, як з моря.
Буває, відчуєш у грудях
Таке палахке хвилювання,
Немовби стоїш на розпуттях
А в серці ростуть почування.
Здіймається хвилею настрій,
І вже не душа, а стихія
Готує емоцій сценарій,
Де править п’янка ейфорія.
Стихія на морі – без правил!
Їй тісно в глибинах природи,
Вона підіймає октави
І рветься прибоєм свободи.
Вчуваються в гуркоті грози,
Що вихор жаги розбудили…
А бризки солоні – це сльози,
Не втрати, а щастя і сили!..
Сльози щастя i сили
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126071902776
Свидетельство о публикации №126071902776
Рецензии