І знову радість, літній дощ
Шепоче тихо над підліском,
Та раптом грім лякає тріском,
Аж душу всю стрясає дрож.
Стрибає дощик по траві,
Немов під нею щось гаряче,
А кожна крапля ледь не плаче
Чи то жаліється мені.
Дощ то притихне, то шумить,
У квітах голубом воркоче,
Немовби щось сказати хоче,
Чи просто душу полегшить…
Повітря чисте і п’янке,
Повсюди чути запах м’яти,
О, як же хочеться вбирати
Природи диво запашне!
Запашне диво природи
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126071902745
Свидетельство о публикации №126071902745
Рецензии