50 оттенков зелёного

Стальной воздух звенит,
воспаляется от гари,
обволакивает кривобокую рощу.
Ветви ещё удерживают дым,
трава, вставшая на дыбы минуту назад,
вновь каждой травинкой танцует с ветром,
как ни в чем не бывало,
а я ловлю лопатками встречные потоки
и чувствую лёгкость.
 
Мимо меня,
как в замедленной киносъёмке,
пробегают «Чипа» и «Лютый».
Кричу им: «Назад, черти!» —
цепляясь взглядом за лоскуты крон.
Но вместо слов
выхаркиваю в пространство сиплый клёкот .
И почему-то раздражает трескотня сорок,
веселящихся  далеко в тылу.
 
Поднимаюсь.
Падаю.
Поднимаюсь.
Падаю.
Эх, мать опять будет ругаться —
 ни залатать , ни заштопать одежды.
 
Слышу учащённое сердцебиение мыши,
затаившейся в вывернутых наружу корнях дерева.
Вижу вспышку от выстрела в километре от меня,
и дрожащий след пули, летящей
под сводом многоцветной радуги,
разделившей небо после дождя
на до и после.
Кстати, какой идиот придумал,
что у радуги всего семь цветов?
 
И, различая пятьдесят оттенков зелёного
тёплым июльским днём,
сижу над собственным телом,
из ноги выклёвывая осколок.
 
07.2026
 
 
Українською:
 
50 відтінків зеленого
 
Сталеве повітря дзвенить,
запалюється від гару,
обволікає кривобокий гай.
Гілки ще утримують дим,
трава, що стала дибки хвилину тому,
знову кожною травинкою танцює з вітром,
як ні в чому не бувало,
а я ловлю лопатками зустрічні потоки
та відчуваю легкість.
 
Повз мене,
як у сповільненій кінозйомці,
пробігають «Чіпа» та «Лютий».
Кричу їм: «Назад, чорти!» -
чіпляючись поглядом за клапті крон.
Але замість слів
вихаркую в простір сиплий клекіт.
І чомусь дратує тріскотня сорок,
які регочуть далеко в тилу.
 
Піднімаюся.
Падаю.
Піднімаюся.
Падаю.
Ех, мати знову лаятиметься —
ні залатати, ні заштопати одягу.
 
Чую прискорене серцебиття миші,
що причаїлася у вивернутих назовні коренях дерева.
Бачу спалах від пострілу за кілометр від мене,
і тремтячий слід кулі, що летить
під склепінням багатобарвної веселки,
що розділила небо після дощу
на до та після.
До речі, який ідіот придумав,
що у веселки всього сім кольорів?
 
І, розрізняючи п'ятдесят відтінків зеленого
теплим липневим днем,
сиджу над власним тілом,
з ноги викльовуючи уламок.