***

Мій суржик

Куплет 1:

Кажуть: «Суржик? Та то не формат!»
А я на нім виріс — і цим я богат.
В нім хліб і дорога, і пил від села,
І мамина пісня, шо серце спасла.

Не стидно казати: «шо», а не «что»,
Бо слово без правди — не варте нічо.
У кожному звуці і доля, і труд,
Мій суржик — то міст, а не вічний розсуд.

Приспів:

Не ламай мою мову — я сам її кую,
З двох берегів одну ріку будую.
Де руське і українське не б'ються в мені,
А стають одним світлом у кожному дні.

Куплет 2:

Я не академік, не пан, не поет,
Я просто тримаю свій чесний куплет.
Там «трохи», там «шо», там сибірський мороз,
І степ, шо у серці навіки проріс.

Для когось суржик — то сміх і вина,
Для мене — жива, непідробна струна.
Не маска, не мода, не дешева гра —
То голос дороги, двора і добра.

Фінал:

Мій суржик не просить чужих нагород,
Він просто несе через час мій народ.
І поки душа не навчилась брехать,
Я буду на нім свою правду читать.