Його листи — неначе чорна кава,
З гірчинкою, з чарівним ароматом.
І те, що між рядків вона читала,
Було її маленьким світлим святом.
«Як день минув? Я дуже, дуже скучив.
І бачив уві сні кохані очі,
Кулон на шиї — той маленький ключик,
Що береже секретики дівочі.
А в мене дощ, і вітер... І без тебе...
Дозволь, я обійму хоча б словами.
Сумую я, зі мною разом небо
У шибку б'ється чистими сльозами.
Ще тиждень — і побачимось, кохана,
Тебе в обійми зможу загорнути.
І буде ніч від поцілунків п'яна,
І зникнуть прикрі відстані розлуки».
***
Я повернусь до ранішньої кави —
Кулончик-ключик тишу відмикає.
І це вже буде дотиком, не снами —
Та поки що словами обіймаю...
Його листи...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126071507658
Свидетельство о публикации №126071507658
Рецензии