Шляхiв i мандр твоїх не знаю
Хоч в часi й просторi шукаю
Медовi очi тi яснi...
Любов, як загадку лишила -
Одвiчне, н е о з о р е диво.
Чи ти наснилася менi?
Тобою марно володiти,
Долати велич твоїх веж.
Зiбравши на свiтаннi квiти,
iз них мереживо плетеш.
Плетеш й співаєш, осiянна -
Моя Сирено невблаганна.
Незчуєшся i не збагнеш
Як сплине час, розтануть зорi
У передранiшнiм вогнi,
I лишиш спогади по собi
Як ти наснилася менi...
ода любовi
© Copyright: Хмельковская Лика, 2026
Свидетельство о публикации №126071308430
Свидетельство о публикации №126071308430
Рецензии