сонети спекотного лiта 6
Спрага така підступна — змушує пити з прірви.
Осінь вбиває літо втомою від знемоги.
Там, де буяли квіти, нині дощів облоги.
Ріки одні радіють — скільки води для хвилі.
Море для них надія, втім і вони безсилі —
швидко ідуть морози. Крига скує напливи.
Навіть любов не в змо;зі допомогти щосили.
Риби лишають за;водь, кращі тепер глиби;ни.
Поодино;ки заздрять братським не без причини.
Нетеплокровні риби труться о бік боками.
Люди за кринку з хлібом б'ються, аж до нестя;ми.
світлина: Яцек Мальчевський, «Йди на струмки» (середня частина триптиха), 1909–1910
Свидетельство о публикации №126071206925