Дощ заповняє луки. Губи жадають вільги.
Спрага така підступна - змушує пити з прірви.
Осінь вбиває літо втомою від знемоги.
Там, де буяли квіти, нині дощів облоги.
Ріки одні радіють - скільки води для хвилі.
Море для них надія, втім, і вони безсилі -
швидко ідуть морози. Крига скує напливи.
Навіть любов не взмозі допомогти щосили.
Риби лишають заводь, кращі тепер глибини.
Поодиноки заздрять братським не без причини.
Нетеплокровні риби труться о бік боками.
Люди за кринку з хлібом б'ються, аж до нестями.
світлина: Яцек Мальчевський, «Йди на струмки» (середня частина триптиха), 1909–1910
сонети спекотного лiта 6
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126071206925
Свидетельство о публикации №126071206925
Рецензии