Спогади
Де ж та жадана втіха?
Хата моя старенька,
Ніч така тиха, тиха.
Я ще мала з сестрою,
Не стало так рано батька.
Згадка була сумною,
Вже й догора багаття.
Школу я закінчила,
Мріяла далі вчитись.
Тільки мені судилось
Волі чужій коритись.
Змогла б у Москві навчатись,
Та мати не пустила.
Що ж спогадом каратись
І жалкувать знесила.
Мати була в нас добра,
Тільки грошей не мала.
Тяжко жилось без батька,
Та хіба ж це я знала.
Ненька завжди жаліла
Хоч і надмірно строга.
Та хіба ж я цінила,
Вибрана вже дорога.
Минали рік за роком,
Дитинство було забуте,
І вже дівочим кроком
Щастя моє здобуте.
Я чоловіка маю
Кращій у всьому світі!
Бога тепер благаю,
Щастя щоб дав моїм дітям.
Як же болить серденько
В думках і час минає.
Рідна єдина ненька
В спогадах оживає...
24.02.2015 р.
Свидетельство о публикации №126071206478
В литературной украинской речи не встретил ни одного слова которое требовало бы перевода. Эти сволочи с кровью рвут по живому единый славянский народ. И горько мне видеть что едиными мы уже больше не будем, слишком много крови пролито. Но украинская культура с её песнями и обрядами живёт в сердце моём. 🥰🤗🖐
Виктор Дидяев 2 13.07.2026 05:07 Заявить о нарушении
Европейская свора радуется, что Славяне убивают друг друга. И всё
же надеемся на Мир! С теплом души и уважением! Всего доброго Виктор!
Надежда Корнилова -Савостеня 13.07.2026 22:46 Заявить о нарушении