Якийсь несамовитий, несусвітний спів...
Ти не збагнеш, зарані непутящий,
чи то гаї шумлять під натиском вітрів.
чи виє вітер між дерев у пащі.
Лиш клаптик неба чистий від брудних димів -
дорога в рай сягає крізь запони.
Iз небуття не повертаються мерщій домів.
Надійні грати божого полону.
Для блудних прихисток в обочині доріг.
Чого нема, то більше не убуде.
Ні, не сумуй за тим, що не зберіг,
лише за тим, що не получиш вдруге.
Я повернусь за клином перших журавлів,
і припаду, немов маля, до грудей.
Світлина: Charles Landelle - Juive de Tanger - 1908.
сонети спекотного лiта 4
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126071203237
Свидетельство о публикации №126071203237
Рецензии