Казка

КАЗКА ПРО РУКИ РОБОТЯЩІ І РУКИ ЛІНИВІ
Є у мене , діти , казка ,
В казці є наука .
Казка моя про ліниві
Й роботящі руки .


Жили собі батько й мати ,
Все життя трудились ,
А синочки їх , близнята ,
Різними вродились .

Звали першого Моторний ,
Другого – Ледащо .
Другий мав ліниві руки ,
Перший – роботящі .

Роботящі руки зранку ,
Подивитись любо ,
Миють личко , чистять зуби ,
Зачісують чуба .

Принесуть води з криниці ,
Телят  напоїти ,
Мамі подадуть дійницю ,
Корів подоїти .

Вправно руки ці косою
Сіно косять в лузі .
І в городі із сапою
Наче  справжні друзі .

А у свято на баяні
Гопака заграють  ,
Навіть  вишукані  пані
Каблуки ламають .

А ліниві руки звикли
Спати , знай лежати .
Потім довго – довго очі
Сонні протирати .

До обіду – позіхання
Й одна лиш турбота :
За обідом щось смачненьке
Вкинути до рота .

Пообідні в холодочку
Потирають скроні ,
Вештаються по садочку
Наче мухи сонні .

А як вечір , руки звикли
За двором на лавці , 
Дожидати , як музики
Покличуть на танці .

 Всяка дівчина з Моторним
Рада танцювати 
Цілий вечір аж до ранку ,
А що там у  брата ?

Сам сидить собі Ледащо ,
Не танці , а мука ,
Бо дівчата кажуть : - Нащо
Нам ліниві руки !

Хлопці теж до свого гурту
Не кличуть Ледащого,
Подружитися з таким
Не хочуть нізащо .

Ось така  вам діти , казка ,
Ось така наука :
У людей завжди в пошані
Роботящі руки

Що порадити   , малята ,
Невдасі Ледащому ,
Щоб його ліниві руки
Стали  роботящими ?