Неспод вана зустр ч П сня
**. **. **
Ми вчора,під вечір,в кав'ярні
зустрІлись з тобою.
Це сталося так несподівано,
що й не гадали...
Якби не той дощ,що раптово
з грозою,
Цю зустріч ніколи б собІ ми
І не уявляли !
Ти так розгубився й не зміг
приховати тривоги.
Я вигляд зробила, мовляв, -
а менІ все байдуже...
Давно розійшлись в різні
сторони наші дороги.
Та може в душІ захотІлось
в минуле нам дуже...
Чомусь я згадала про юності
нашої зливу.
Одна парасолька на двох,
і ми цьому радІли !
Сховались під неї і були
безмежно щаслИві.
Щоб вІчно дощ лився
тоді ми з тобою хотІли...
"А ти поста'рів..."- зразу
думку у собі впіймала.
Й за столик навпроти із
чашкою кави присІла.
"Змінилась вона..."- я в очах
твоїх це прочитала.
Про що розмовляти ?.. Усе те
пройшло, відболіло...
І мовчки на дощ за вікном
ми дивились й дивились.
А він, як навмисно, не думав
тоді перестати.
Потоки, як ріки, по склу шумно
ли'лись і ли'лись.
Немов нас просили потрібні
слова підібрати...
**. **. **.
Людмила К.- В.
11.7.26.
Свидетельство о публикации №126071106500