Я не хочу мелодій, щоб знову встривожили пам'ять,
Ароматів знайомих, щоб ятрили спомином літо.
Іскри заходу сонця мене у дорогу не манять,
Не тримаюсь за те, що пройшло, що пішло, що прожито.
Парасолька і дощ. Легкі кроки по мокрій бруківці,
Це ще не листопад — ще зелені й розпатлані крони.
«Шоколадні» каштани тихенько лежать на долівці,
Хризантеми ховають пелюстки від сонця в бутони.
Ранки стали дзвінкі, оповиті серпанком, туманом,
Прохолода виходить частіше із схованок в люди.
Серпень все ще є літом, хоч часто заводить в оману -
Адже осінь вже пише свої акварельні етюди.
Акварельний етюд
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126071005596
Свидетельство о публикации №126071005596
Рецензии