А дощиця іде за дощем і веде дощенятко,
дощенятко маленьке за ручку веде дощову.
У дощу, у дощиці і у дощенятка-малятка
купа бульбашок бульбає слідом в добу грозову.
Так і ходять вони: хтось — за ручку, а хтось — просто слідом.
І набульбали бульбашок вже цілий двір — дивний світ.
І не просто все так, бо ідуть за дощем — древнім дідом,
що колись тут ходив молодим і лишив заповіт.
Дощовий заповіт: землю зрошувати для врожаю,
трішки гратися в бульбашки там, де немає ріллі.
Всю сім'ю дощову я по перших краплинах впізнаю —
я люблю кожен дощ життєдайний по рідній землі...
А дощиця iде за дощем i веде дощенятко
© Copyright: Миклош Форма, 2026
Свидетельство о публикации №126071004537
Свидетельство о публикации №126071004537
Рецензии