Освіжаючий вітер обіймає грайливо,
Прохолодою ніжно гладить руки мої.
А над кавою змієм пара в’ється вабливо
І кружляє граційно наді мною вгорі…
На п'янкім оксамиті трав, омитих дощами,
Розсипають алмази промінці на зорі.
О, які променисті, калюжки під ногами,
Наче ніжність оази пролилась у дворі.
Підставляю долоні чарівним діамантам,
Йду назустріч сіянню напівсонного дня.
У хмільному полоні я шепчу пташенятам
Про красу небокраю і відраду буття.
У хвилину прекрасну відчуваю натхнення
І навчаюсь щоденно помічати красу…
Бути вільною прагну, сію радості зерня
І крізь терни будення щире слово несу…
У прекрасну хвилину
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126071001661
Свидетельство о публикации №126071001661
Рецензии