Знову зріє вишня,
та я в цьому Житті не лишня...
Від думок про тебе млію...
Хоча я і не тутешня,
та домашня , в Україні, скрізь я місцева,
бо маю українське зерня.
Вересень чаклує на порозі,
йде до мене знову самотня осінь.
Могутня пора чудова,
дай мені на щастя підкову.
Всесвітнє бажання любові дошкуляє,
ламає ноги столітня проблемв жадана,
дивовижна, та й дуже уперта,
таємні думки та плани,
у тумані її пропали...
Знову зр вишня...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2026
Свидетельство о публикации №126070905533
Свидетельство о публикации №126070905533
Рецензии