А страху вже немає. Він теж перетнув перевтому.
Ту межу, де лишилася логіка мирного світу.
Що я маю сьогодні — це спогади з моря та з дому,
У якому всім раді, де вікна розчинені в літо...
Де нічна громовиця захоплює подих, як диво.
Як небесна вистава та милість богів після спеки.
Де пісні до світанку й на лавочці світ галасливий
Ще не чув ані вибухів, ані смаку небезпеки.
Що я маю сьогодні — велике бажання прожити
Кожен день від моменту запліднення сонячним Світлом,
Кожну ніч до останнього створення часу та миті
У Любові до людства, до цього примарного світу.
Мій земний аватар тут по собі лишить манускрипти -
Як не з’їхати з глузду та стати сильнішим за себе.
Хай пальним буде лють, якщо серце втомилося бігти,
Бо страху вже нема під палаючим липнем у небі.
Лена Жажкова
08.07.2026.
А страху вже нема
© Copyright: Елена Жажкова, 2026
Свидетельство о публикации №126070805995
Свидетельство о публикации №126070805995
Рецензии