Під трепетний стукіт сумного дощу
Минулого ноти котились по склу.
Шептали краплини про радість і щем,
І образ забутий зринав вітражем.
Здавалось, минуле забуте навік,
Та спогад раптовий болюче обпік!
В узорі ввижався знайомий портрет,
В уяві спливав дорогий силует.
Далекі прощання і гострі жалі
Щомить проступали на мокрому склі.
Крізь попіл колишніх емоцій і мрій
Верталася іскра бентежних надій.
Котилися краплі у душу зерням,
Відновлював дощик занедбаний храм,
А біль, що у грудях роками горів,
На травах п’янкою росою осів…
Пiд стукiт дощу
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126070801146
Свидетельство о публикации №126070801146
Рецензии