Шепоче за вікнами дощ неквапливий,
Дерева протяжно шумлять про своє.
Здається, ці миті народжують диво,
Що серцю наснагу і спокій дає.
Від пахощів саду душа завмирає,
Природа вбирає причастя небес,
Усе навкруги на очах оживає,
Немов від якихось Всевишніх чудес.
Я кожній краплині, як чарам, радію,
Відновлене літо вирівнює пульс
І знов повертає у серце надію,
Жадання відчути хвилини спокус.
Від шуму дощу і затишно, і легко,
І віриться – все наболіле мине.
Усе несуттєве відходить далеко,
У шепоті листя зникає сумне…
Мелодiя затишку
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126070701469
Свидетельство о публикации №126070701469
Рецензии