В душе не уменьшается печаль...

В душі  не меншає печалі,
Тривога в серці все бринить -
Хто відповість, що буде далі:
У рік, у день, в подальшу мить?
Чи є у Зла якісь кордони?
Чи може хто його спинить?
Мовчить весь світ, мовчать мільйони,
Яким допоки не болить.
А Доля змінює маршрути,
І Смерть за нею вслід іде.
Питання: Бути, чи не бути?
Де час останній хто знайде?
Сивіє літній день на схилах,
Плеск чуть Дніпрової води.
Що дітям  ми своїм лишили?
Де ми звернули не туди?
Туман між ніжними мостами,
Чи знову той,  від згарищ дим?
Щось мовить Небо нам вустами?
Чи може то гуркоче грім?
Забуті мрії, вщент забуті -
Уламки в серці десь моїм.
Життя  -  все не міняє суті
Що ми пред прірвою стоїм.
А Доля змінює маршрути,
Як траекторії ракет.
Чи бути людству, чи не бути
На кращій з Всесвіту планет?
В душі  не меншає печалі,
Тривога в серці все бринить -
Хто відповість, що буде далі:
У рік, у день, в подальшу мить?
Щось мовить Небо нам вустами?
Чи може то гуркоче грім?...