Майнула срібна тінь у небі
і розчинилась на зорі.
Пустинна ніч, самотній невід,
і знов без діла звіздарі.
Пливе за течією човен
із витоків у вир устя.
Не випадає він раптово,
білет щасливий для життя.
Яка важка ця путь до раю,
ти бачиш - по узбіччям ад...
Вже скоро хрест, а я кохаю
ту ніч і той пахучий сад.
Дими під вітром яблуневі
розвіялись давно у мить,
а яблуко на тім же древі,
ледь-ледь надкушене, бринить.
Світлина: Володимир Сидорук (1925-1997). "Яблуневий цвіт", 1968
про надкушене
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126070604228
Свидетельство о публикации №126070604228
Рецензии