З колишніх злив та спогадів-мелодій
Гаптує вечір затишку гіпюр.
Сховалось сонце. А Таро в колоді
Покликало мене під абажур.
— Сідай, красуне, глянемо в майбутнє,
Розкинемо пентаклі та мечі...
Та щось бажання цього геть відсутнє —
Не варто шанс давати знов журбі,
Або пустим надіям і чеканням,
Щоб не боліло від розчарувань.
Минуло, відпалало те кохання,
Яке було вершиною бажань...
Зів’яли білі паперові квіти,
Метелики розсипались на пил...
Я вдячна, що колись могла пожити
Із відчуттям за спиною двох крил.
Та час минув, минули дні і зливи.
У шафі крила — просто між речей.
Та десь у серці ще звучать мотиви
Гарячих, ніжних, пристрасних ночей...
З колишнiх злив та спогадiв
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126070603950
Свидетельство о публикации №126070603950
Рецензии