Не в тих руках

Я був весь час не в тих руках
І обіймав не тих, з ким бути назавжди
Шукав себе в чужих очах , та марно йшов крізь роки і крізь дні.
Цілував вуста , та всеодно жив в омані
Губив себе серед примарних снів
І кожен крок тонув в тумані
Серед давно загублених слідів.
Хотіло тіло лиш спокою , а голова шукала все любов
Та доля гралася зі мною грубо , лишаючи на серці біль без слов.
Я вмів любити цілий світ
Дарувати людям віру і надію
Та знов розбитий вщент стою один , і більше сам собі не вірю.
Як тяжко жити із журбою , коли в душі панує самота
Коли смієшся всім вітрам назустріч , а всередині темнота.
Я вже не той , ким був колись , не тінь минулого , не відблиск часу
Мій світ поволі розчинився , зник…
Згубившись поміж болю й згаслого запасу.
І серед тиші та руїн , мені здається - я поволі зникну
Немов останній димний слід , що вітер рознесе й безслідно стихне.
Одного дня закрию очі , і плани всі розвіються - мов дим
Бо надто довгими були ті ночі , що залишили серце неживим.
Та поки ще живу між днів , несу свій біль крізь втому і тривогу
Шукаючи серед чужих світів , свою давно загублену дорогу…