Я хочу тебе запам’ятати надовго - такою невинною , і чистою неначе сльоза
Як перший промінь після зими тривалої , що крізь морок несе своє тепло.
Я хочу тебе запам’ятати надовго - як перше й найбільше кохання моє
Як свіжий ковток після бурі раптової , що сили мені для нового дня додає.
Я хочу тебе запам’ятати надовго - як першу літню й безсонну ніч
Де зорі над нами горіли високо , а серце навчилося щиро любить.
Я хочу з тобою ділити усе , що доля збирала для мене роками
Віддати тобі своє щастя й себе , усе, що ховав за міцними опорами.
Я хочу з тобою прожити не ніч , а сотні світанків і тисячі митей
Щоб час не зміг наших почуттів зберегти лиш у снах , а зробив їх історією двох нерозбитих.
І навіть коли нас розділять шляхи , і осінь торкнеться сріблом твого волосся
Я хочу тебе пам’ятати завжди - найсвітлішим спогадом , ніжністю , світлом.
Свiтло - яке не зника
© Copyright: Андрей Раков, 2026
Свидетельство о публикации №126070507501
Свидетельство о публикации №126070507501
Рецензии