Закарбоване

Я сховаю тебе між рядками , заплету у твоє волосся квіти
І нехай їх розносить вітрами , щоб про нас пам’ятали світи.
Я прийду крізь морози і темряву , крізь безмовність далеких доріг
Де згасає останній мій спогад , та не гасне моєї любові мій оберіг.
Я забуду і голос , і ім’я , забуду все , що вело у минуле
Та душа не покине життя - у серцях , що колись зігріла й відчула.
І коли загублюся я у часах , де розвіються кроки мої
Ти залишишся в тихих рядках - найсвітлішою гранню моєї душі.
Ти приходиш до мене щоночі , наче поруч , і водночас далеко
Я пишу тобі тексти охоче , виливаючи серце у інтимні вірші.
На білому чистому полотні - залишаю думки потаємні свої
Щоб між літер , мов в ранковім вогні , ти знаходила моєї любові сліди
І при зустрічі руки не смілі - пам’ятають мені знайомий твій силует
Наче час не минув і не встиг , загубити наш спільний з тобою романтичний сюжет.
Твій запах до болю знайомий мені - він живе у душі крізь роки й забуття
І тому я хотів би на мить все забути , щоб закохатись у тебе знову , як вперше в життя.