про Токкебi з Полiсся

Хвилі мої вітальні,
хвилі мої печальні,
де ви, доньки Поча;йни,
хвилі м'які мої.
Де ви, немов янта;рні,
жовті вогні в тумані,
теплі, як ці останні
пломені від зорі.
Де ти цвітеш, шипшино.
Ніч не моя провина.
Ягоди від тернини
ще не несуть мені.
Бачите — пінний гребінь?
Лине хмарина в небі.
Скільки іще некле;бі
братися по землі.
Скільки іще неві;сті
в traурному намисті
ревно чекати вісті,
як небеса німі.
Ранок не розбудити.
Де посланці; від світу?
Чую лиш сум трембі;ти
через імлу пітьми.


Рецензии