Жди мене, я вернусь

Делюсь новым переводом легендарного стихотворения Константина Симонова «Жди меня, и я вернусь». Признаюсь честно: переложить этот текст на украинский язык оказалось невероятно сложной задачей.

Симонов использовал удивительное языковое ядро - оно кажется абсолютно простым и понятным, но именно эта кристальная простота делает стихотворение таким сложным для адаптации. Удивительный парадокс: перевести этот текст на французский и даже на испанский мне удалось гораздо быстрее и практически без проблем. А вот украинский язык стал для меня настоящим крепким орешком. Пришлось изрядно поломать голову, чтобы сохранить не только смысл, но и ту самую пронзительную интонацию оригинала, не разрушив хрупкую форму.

Оцените, что в итоге получилось.


Жди мене, і я вернусь,
Тільки дуже жди,
Жди, коли наводять сум
Жовтії дощі.
Жди, коли сніги метуть,
Жди, коли жара,
Жди, коли уже не ждуть,
Бо пройшла пора.

Жди, коли з далеких місць
Вісточка не йде,
Жди, коли набридне вже
Всім, хто поруч жде.

Жди мене, і я вернусь,
Не бажай добра
Тим, хто вивчив назубок,
Що забуть пора.

Хай повірять мати й син,
Що мене нема,
Друзі сядуть біля стін,
Вип'ють крадькома,
Вип'ють гіркого вина
За спокій душі…
Жди. І з ними пить до дна
Ти ще не спіши.

Жди мене, і я вернусь,
Всім смертям на зло.
Хто не ждав мене, нехай
Скаже: — Повезло.

Не збагнути тим чужим,
Як в часи біди
Очікуванням своїм
Врятувала ти.
Як я вижив, будем знати
Тільки ми з тобою, —
Просто вміла ти чекати,
Як ніхто, з любов'ю.