Не молитесь за живых за упокой!

Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь.

Дорогі брати і сестри!
Сьогодні хочу звернути вашу увагу на одну страшну духовну хворобу, яка, на жаль, останнім часом поширюється серед людей. І найстрашніше те, що вона намагається сховатися під виглядом церковної побожності.
Доводиться чути, що дехто навмисно подає до храму записки «за упокій» за живих людей. Одні роблять це через помсту, інші — через ненависть, ще інші — бажаючи комусь біди. Іноді це стосується сусіда, начальника, родича, працівника поліції, представника ТЦК чи будь-якої іншої людини.
Але чи замислювалися ми, що цим самим грішимо не проти людини лише, а насамперед проти Самого Бога?
Церква від самого початку знає простий порядок: за живих моляться за здоров'я, а за спочилих — за упокій. Це не магія і не чаклунство, а благоговійна молитва, звернена до Господа. Я від одної людини почув Та яукщо я помолюся то вам всім не переливки буде бо за мене Господь він за мене так що вам всім буде погано бо моя молитва Оооооо яка я сильна в молитві
Коли людина свідомо подає записку за упокій за живого, вона не обманює Бога. Вона намагається зробити святиню знаряддям своєї ненависті. І твоя молитва це найкраща підливка сатані в тарілку твого власного здоров’я та душі
Але сказано у Святому Письмі: «Не обманюйтеся: Бог осміяний не буває. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Гал. 6:7).
Не Богові шкодить така записка. Не Церкві. Насамперед вона руйнує серце того, хто її подав. Бо там, де повинна бути молитва, народжується прокляття; там, де повинна бути любов, оселяється ненависть.
Дехто каже: «Я хочу покарати цю людину». Але Господь говорить інакше: «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, добро чиніть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас кривдить і гонить вас» (Мф. 5:44).
Зверніть увагу: Христос не сказав — проклинайте. Він сказав — моліться.
Якщо людина вважає, що запискою можна нашкодити живому, то вона вже втратила розуміння того, Хто є Господь. Бог не виконує людської злоби. Він бачить серце кожного.
Тому гріх лежить не на тому, чиє ім'я написали зі злої волі, а на тому, хто свідомо прийшов до храму з ненавистю.
Святиня ніколи не повинна ставати знаряддям помсти.
Якщо ж хтось випадково чи через незнання подав таку записку, не треба впадати у відчай. Треба покаятися, попросити в Бога прощення і надалі чинити правильно.
Особливо хочу звернутися до тих, хто сьогодні носить у серці образу на представників влади, поліції, військових, працівників ТЦК чи будь-яких інших людей.
Можна не погоджуватися з їхніми діями. Можна законно відстоювати свої права. Але ніхто не має права приносити свою ненависть до храму Божого.
Бо храм — це місце покаяння, а не помсти.
Не перетворюймо молитву на прокляття.
Не намагаймося використовувати Церкву для здійснення власної злоби.
Не забуваймо, що Суддя — Господь, а не ми.
Просімо Бога, щоб Він очистив наші серця від ненависті, навчив нас прощати, благословляти і довіряти Його святій волі.
Бо лише той, хто сіє любов, пожне милість.
І люди думають, що таким способом вони можуть нашкодити своєму ворогові. Але чи справді вони шкодять тому, кого ненавидять? Ні.
Вони насамперед гублять власну душу.
Бо Церква Христова — не місце для магії, чаклунства чи людської помсти. У храмі звершується молитва. За живих Церква молиться за здоров'я, за тих, хто відійшов у вічність, — за упокій. Так було від апостольських часів і так буде до кінця віку.
Коли ж людина свідомо, розуміючи, що робить, приносить записку «за упокій» за живого, бажаючи йому смерті або нещастя, вона не обманює Бога.
Вона намагається використати святиню як знаряддя своєї ненависті.
Але Господь бачить не лише папірець із написаним ім'ям.
Він бачить серце того, хто його написав.
Святий апостол Павло говорить:
«Не обманюйтеся: Бог поруганий не буває. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Гал. 6:7).
Які сильні слова!
Бога неможливо обдурити.
Неможливо використати Його Церкву для здійснення власної злоби.
Неможливо зробити святиню співучасницею гріха.
Господь ніколи не стане виконавцем людської ненависті.
Саме тому така людина приносить осуд не тому, чиє ім'я написала, а самій собі.
Бо вона прийшла до Божого дому не з покаянням, не з вірою, не з любов'ю, а з бажанням проклясти.
А це вже святотатство.
Господь наш Ісус Христос сказав зовсім інше:
«Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, добро чиніть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто вас кривдить» (Мф. 5:44).
Зверніть увагу.
Христос ніколи не сказав:
«Проклинайте своїх ворогів.»
Христос також не сказав:
«Шукайте способу їм нашкодити.»
Він сказав:
«Благословляйте.»
Ось у чому різниця між учнем Христовим і людиною, яка живе за законами ненависті.
Часом можна почути: «Але ж це погана людина! Вона мене образила! Вона несправедлива!»
Можливо.
Але чи дав Господь нам право бути суддями?
Ні.
Апостол Павло говорить:

«Не мстіться за себе, улюблені, але дайте місце гніву Божому; бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим. 12:19).
Ось справжня християнська відповідь.
Не ми вершимо суд.
Суд належить Богові.
І коли людина намагається використати церковну молитву як спосіб помсти, вона ніби говорить Богові:
«Господи, відійди. Я сам знаю, як судити.»
Але це вже гординя.

А гординя завжди була початком загибелі.

Саме через гординю впав Денниця.

Саме через гординю Адам втратив рай.

Саме через гординю людина перестає чути голос Божий.

Дорогі мої!

Не приносьмо до храму ненависть.

Не перетворюймо записки на зброю.

Не робімо святиню засобом людської помсти.

Бо той, хто сіє прокляття, пожне скорботу.

Той, хто сіє ненависть, пожне духовне спустошення.

Той, хто приходить до Бога зі злом у серці, має насамперед каятися, а не чекати, що Господь виконає його гріховне бажання.

І навпаки.

Якщо хтось став жертвою людської злоби, якщо за нього зі злої волі подали таку записку, то не треба жити страхом.

Наше життя знаходиться не в руках людської ненависті.

Наше життя — у руках Божих.

Жодна чужа злоба не сильніша за милість Божу.

Жодне людське прокляття не може перемогти благословення Господа.

Бо Господь є Богом життя, а не смерті.

Він є Праведним Суддею.

Він бачить серце кожної людини.

І кожному віддасть за його діла.

Тож бережімо свої серця від ненависті.

Не відповідаймо злом на зло.

Не шукаймо помсти.

Молімося навіть за тих, хто нас образив.

Бо лише той, хто благословляє, сам буде благословенний Богом.

Нехай Господь очистить наші серця від усякої злоби, навчить нас справжньої любові, дарує нам мудрість і страх Божий, щоб ми завжди пам'ятали: святиня існує для спасіння людини, а не для здійснення її пристрастей.

Йому ж нехай буде слава, честь і поклоніння нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Амінь.


Не моліться за живих, так як за мертвих,
Не ганьбіть святині в Божий час.
Бо Господь — не співучасник грішних впертих,
Він Суддя є праведний для нас.

Не несіть до храму зло й прокляття,
Не вплітайте помсту в молитви.
Хто посіє ненависті насіння,
Той пожне скорботу замість жнив.

За живого — моляться здоров'я,
За спочилих — вічний упокій.
Так навчає Церква вже віками,
Так велів Спаситель дорогий.

Не папір вершить людськії долі,
І не слово, кинуте зі зла.
Бог читає серце, а не літери від злості,
Що рука у своїй люті вивела.

Думаєш — прокляв свого ти брата,
Думаєш — нашкодиш лютим ворогам?
Ні! Найперше власну душу раниш,
Відчиняєш сатані  свій власний храм.

Бог не буде знаряддям злоби,
Не виконує людської Бог біди.
«Що посієш, те й пожнеш», — говорить,
Від неправди серце відведи.

Не для помсти храм Господній нині ,
Не для чар, не для лихих думок.
Тут Христос простягує долоні,
Щоб зцілити зранений наш кожен крок.

Поліцейський, чи сусіда чи то воїн
Чи чиновник, той, хто кривдив нас, —
Кожен стане перед Божим Судом
У призначений Господом свій час.

Не тобі судити, брате милий,
Не тобі відплату воздавать.
«Мені помста», — каже Сам Всевишній,
«Я воздам» — навчає Благодать.

Тож благословляй, коли прокляли,
За образу Господу молись.
Бо любов сильніша за прокляття,
А смирення то підносить душу ввись.

Не моліться за живих, так як за мертвих,
Не робіть святиню для гріха.
Бо Господь є Богом не могили —
Він е Бог Життя, Любові і Добра!

Хай очистить Він серця від злоби,
Хай навчить прощати всіх людей.
І тоді Господнє благословення
Осінить життя наших дітей.

Амінь.
Автор игумен Александр (Широков)02,07,2026 г Киев Украина.