мавка

с каждым выкриком топора,
с каждым всхлипом сапёрной лопаты
вздрагивает лес у села,
где трухой поросли дворы и хаты,
где в колодцах вода мертва,
а в садах яблони, сливы, вишни
машут культями небу, розовому от вспышек.

сумерки приглушают свет,
расставляют сети, удят туманы,
окружают окопы, в которых таятся
православные басурманы.
и тогда на охоту выходит дочь леса,
манкая, словно сама природа.
волосы у неё вьющиеся, как ручьи,
а глаза — топкие, как болота.
прикинется то сестрой, то невестой,
омоет бойца печалью, возьмёт за руку,
и за ней, ломая папороть берцами,
вьётся барвинком (не) парубок
в конопатую льдистыми звёздами
сердцевину чащи.
и бьётся у него за рёбрами
птица с тоской щемящей.

с каждым вдохом
плотнее деревья, чернее оскал звериный,
с каждым выдохом
шире озёрный плёс и зрачки трясины.
то ли охает филин,
то ли пёс одичалый рявкает...

а с рассветом в тиши
на осоке искрят слёзы мавкины.

06.2026

Українською:

з кожним вигуком сокири,
з кожним схлипом саперної лопати
здригається ліс біля села,
де трухою поросли двори та хати,
де в колодязях вода мертва,
а в садах яблуні,
схожі у темряві на василісків,
махають куксами небу,
рожевому від зблисків.

сутінки приглушують світло,
розставляють сіті, вудять тумани,
оточують окопи, в яких таяться
православні басурмани.
і тоді на полювання виходить дочка лісу,
манка, наче сама природа.
волосся у неї кучеряве, як струмки,
а очі — топкі, як болота.
прикинеться то сестрою, то нареченою,
обмиє бійця сумом, візьме за руку,
і за нею в'ється (не) парубок,
ламаючи папороть берцями
і втоптуючи у багнюку.
веде його в серцевину хащі,
сповнену зірковими зливами,
де б'ється у нього за ребрами
птах з сумом щемливим.

з кожним вдихом
щільніше дерева, у смоляні ряси вбрані.
з кожним видихом
ширше озерний пліс і зіниці твані.
чи то пугач охає,
чи то пес дикий рявкає...

а зі світанком у тиші
на осоці іскряться сльози мавкіни.