Стрічає липень млістю у повітрі,
Над річкою розсіює туман.
Сюжети літа у густій палітрі
Бере вже ніч у свій солодкий бран.
Мовчать ялини в сонному чеканні,
Ховаються у стомлених кущах,
Які ж вони чутливі у мовчанні,
З усмішкою затишку на вустах.
Маскує день свою утому в тіні,
Вплітає в тишу стрекіт цвіркунів,
Цикад збирає на духмянім сіні,
Щоб милуватись дрібом голосів.
Вже місяць млявий з хмарки випливає,
Чекає на зіркове полотно,
Прозорим диском сосни пригортає,
Крізь штори зазирає у вікно…
За місяцем накотиться безсоння,
У спогади покличе, як завжди,
Душі торкнеться присмутку долоня,
А ніч прошепче: “Трохи потерпи…”
Липнева елегiя
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126070200019
Свидетельство о публикации №126070200019
Рецензии