та скiльки можна писати про цi спальнi

та скільки можна писати про ці спальні,
але що поробиш,
якщо прокидатися з тобою така насолода —
так привиди ніжаться під побіленими стелями,
труться фантомною шкірою об вапно.
насправді так мало потрібно для щастя:
пробник з ендорфінами,
сонячне жабеня коханої,
препароване ласкою та ніжністю,
затискачі торкань, червоні скоби дихання.
і слина реальності вмить висихає,
наче отрута гюрзи на гарячому камені.
каравела довгого сплутаного волосся,
з якорями, водоростями, сережкою (забула зняти)
спочиває на згині ліктя, на мілині,
вивчає пупок: пустушка небуття,
двері, закладені кремовою цеглою,
звідти ми вилізли —
з помаранчевої овальної темряви.

дякую, Господи, що дістав ребро,
злиток з холодильника, що  крився інієм,
розтопив, переплавив у золотисту річку,
а жіноче тіло — річкове дно на мілководді,
опускаєш руки по лікоть у плоть,
гладиш пісок, в'язку шкуру прибережного звіра,
віялові черепашки сосків,
і промайне мальок родимки.
і не важливо, хто входив у струмок до мене.
я не хочу знати, звідки цей тонкий шрам
від кесаревого розтину. на раз-два-три
вимрете всі акули. хитра рибка
посмішки, і лобок — голений причал,
і навіть якщо я зараз дурницю написав — це не страшно,
але десь поруч причаїлася глибина,
справжня, темна, хижа.





- з книги віршів  "Нас немає, ми лише тіні у віршах" 2026,   вид. "Каяла", Україна
до збірки поезій увійшли вибрані тексти, написані автором у період з 2013 по 2021 рр