Не збавляй полiт
І небо затягнули сірі хмари,
Ти не збавляй шалений свій політ,
Руйнуй у танці цих проблем примари.
Нехай підбори б'ються об граніт,
І біль стискає груди до нестями,
У прикростей завжди є свій ліміт,
Вони розтануть, згинуть навіть плями.
Танцюй, коли у грудях ще щемить,
Співай, коли бракує сили слова.
Життя – це спалах, неповторна мить,
А біль мине, немовби ніч зимова.
Стягни свій сум і зашнуруй в корсет,
Втопи у звуках розпач і тривогу.
Ти – сам собі і майстер, і поет,
Що крізь грозу прокреслює дорогу.
Свидетельство о публикации №126063000840