Нагадала світлина дитинство:
В синім небі червоний цей змій...
Хоч дорослою стала я швидко,
Та літаю у просторі мрій.
Відпускаю дитинство за обрій,
Де хмарини, мов біла кудель,
Де вітри — і ласкаві, і добрі —
Колисали яскравий цей день.
Відпускаю маленький я крила,
Тож нехай полетять в височінь!
Там дитинства пора моя мила
Розчиняється в синю глибінь.
У руках тільки нитка тоненька,
Що тримає минулого мить.
Там лунає відлуння легеньке —
То мій сміх у лазурі звучить.
Розвіваються стрічки у косах,
Лине погляд щасливий туди,
Де у синіх безмежних висотах
Залишаються наші сліди.
Заховаю світлину в шухляду,
Хай полежить вона у теплі.
Залишу я дитячу розраду
Знов піду по дорослій землі...
Свiтлина дитинства
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126063004152
Свидетельство о публикации №126063004152
Рецензии