Любов безмежна — це є хвилі щастя,
Воно торкається глибин душі.
Я знаю, що у цьому світі гостя,
Але любов залишу у вірші.
Залишу після себе купу книжок,
Нотатки, що писалися вночі,
Свої думки, відбитки босих ніжок
І від душі загублені ключі.
Там буде все: мої дитячі мрії
І спогади, що гріють кожен день.
Усі мої думки, мої надії,
Що у душі лишились від пісень.
Ми — тільки іскри в цьому дивнім мирі,
Піщинки у безмежності часу.
Та крізь роки, в палкій і чистій вірі,
Любов безмежну в серці я несу.
І хай мій слід раптово змиють зливи,
А час гортає нові сторінки —
Я вірю, що цей світ ставав щасливим,
Коли любов впліталася в рядки.
Я лише гостя
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126063004132
Свидетельство о публикации №126063004132
Рецензии