Слова злітають, наче легкий дим,
Буває, губи кажуть неправдиве.
Але за поглядом твоїм палким
Я бачу все: і сум, і справжнє диво.
Ми щось ховаємо за шумом слів,
Будуємо розмови, як завісу.
Та в глибині очей палає знов
Усе, що розпалить і серце, й пісню.
Ти просто поруч, і в твоїй руці
Моя рука тримається так ніжно.
А в погляді — мов сонце на щоці,
І на душі стає так тепло й тихо.
Не треба слів, на мить лиш замовчи,
Бо твої очі — сповідь до безтями.
Вони говорять тихо уночі
Про все те головне, що є між нами.
Бо все мине: розмови і слова,
Вони змарніють, як старі листи.
І тільки правда в погляді жива —
Заради нього варто поруч йти.
Про що мовчать очi
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126063004064
Свидетельство о публикации №126063004064
Рецензии