Приймай! Я знову в смутку і дорозі.
І знов не бачу сенсу і межі
для духу, що стрибає на ножі
мерців, які застрягли на порозі
вже придбаного пекла. Я шукаю
не спокою, здається, а себе,
і щось мене від пошуку гребе
(безмежно вірю, що гребе до раю).
Вологі руки ловлять білий світ
навколо «Вольво». Бог мі шле привіт
як власному нездалому нащадку,
а я лечу з привітом тим у вир,
де будь-яка людина - вже не звір,
і прошу знов у дзеркала облатку…
Легкий подих подорожi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126062907812
Свидетельство о публикации №126062907812
Рецензии
