атлет у пуховику

***
сьогодні випав перший сніг
в саду
і чорний мозок землі,
розпушений мурахами,
з іще зеленими звивинами трави,
але вже рябим листям
красиво присипало білими пір'їнками,
ніби ангели билися подушками,
з тихим тріском розпорювали кігтями білу тканину.
сьогодні перший сніг прийшов як гість,
невинний, ніжний, нагадує
троянське пухнасте лоша,
скаче, грається, начебто  кусає
розчепірені пальці.
і моя душа радіє
наперекір і всупереч логіці, здоровому глузду.
нехай усе це обман, що нас підносить,
нами вальсує,
верблюжата дитинства
підглядають у вушко голки,
а я розглядаю карликовий сад:
чорна кістлява вишня
під снігом знайшла друге дихання,
розцвіла, майже як навесні —
спіймала на спінінги гілок
зграйку голодних горобців та сніжинок.
тут, у листопаді,
посеред охолодженого пекла,
перший сніг, прекрасний, наче кит-альбінос,
що випливає з-під землі.
і Ахав зволікає, але все ж відвертає гарпун,
і я — атлет у пуховику —
підіймаю поглядом важке низьке небо —
чорно-синю штангу з білими тороками
якомога вище.
я живий
я безсмертний
я щось іще







- з книги віршів  "Нас немає, ми лише тіні у віршах" 2026,   вид. "Каяла", Україна
до збірки поезій увійшли вибрані тексти, написані автором у період з 2013 по 2021 рр