П1сня. Суз1ря

Коли ще світ мовчав до перших днів,
Дракон тримав зоряну браму часу.
Він пам'ять Всесвіту у серці беріг,
Де кожна доля сходить по атлАсу.

ПерсЕй приходить крізь земні світи,
В серці  несучи іскру незгасиму.
Щоб темряву душею перейти
І знов вернутись до висот незримих.

Вічний зов крізь зОряний закон,
Душі линуть у безмежний храм.
Небесну пам'ять береже дракон,
Персей знаходить шлях до брам.

І кожне втілення з одвічного—
Лиш     початок найновіших доріг.
Ми повертаємось до Світла вічного,
Де час зчезає, схиляючись до ніг.

Не вороги вони  під небом велІнь —
Один — Хранитель, другий — Мандрівник.
Один веде крізь тишу поколінь,
Другий шукає істини потік.

Можливо, кожен з нас колись прихОдив,
І знов вертався до своїх зірок.
Бо кличе Всесвіт крізь безмежні вОди,
Даруючи душІ новий урок.

На моїх плечах рОдинки сліди,
Наче пам'ять із далеких літ.
То Дракон із ПерсЕєм зводили мости,
ДушІ вікрИвши незгасимий світ.

Дракон мовчить , але усе він знає.
ПерсЕй іде.,бо поклик не згаса.
В зорянім колі знову запалає
Безсмертна,  світла зіронька  - Душа.