В тишині неповторимій,
в тишині несосвітенній,
в тишині, як залп, убивчій,
незбагненність є одна:
огень проти, аби здимів,
волі прагне полонений,
мрії мають якнайвище.
Несусвітна німота.
Знає вітер в листопаді
за кафе і теплу каву,
і за погляд очі в очі,
і за схованність скарбів.
Не мовчи, як звір в засаді,
не мовчи, як в воду канув,
не мовчи, як поторочі,
не марнуй даремно слів.
світлина: Тетяна Яблонська. Тиша. 1975.
про тишу
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126062806505
Свидетельство о публикации №126062806505
Рецензии