Я старого спитав...

Я старого спитав, чим тримає земля, коли старість забула про силу.
Він мені відповів: «Гола правда й брехня ляжуть поруч обидві в могилу».
Він заплющував очі на біль і на страх та казав: «Це усіх нас спіткає.
Ти щоранку вітай це життя у думках, наче птах, що до сонця співає».
Я у Смерті запитував: «Там самота, де кінчаються наші бажання?»
«Не потрібно чуже, та свого не віддам», — Смерть гарчала, — «не час ще останній».
Не оплачені ще всі рахунки, борги, навіть якщо не віриш у Бога.
Коли зможеш пробачити всіх ворогів, Янгол явиться на допомогу.
Я поклав на вівтар зобов'язаний борг, я шукав собі відповідь чемно.
І повідав крилатий: «Любов — то є Бог. Вірить Він у людей нескінченно».
Я запитував Бога: «Ти й справді Отець? Чи в казках тільки завжди існуєш?»
Посміхнувся дитиною щиро Творець: «Лише серце відкрите почує...»
Лена Жажкова
28.06.2026.
Переклад.
Ворожий обстріл «Цирконами» та балістичними ракетами по мирних містах України