Да, мешать не будем...

Так, заважАть не бУдемо? ЧекАєм?
І дИвимось, як Час кудИсь ідЕ?
Хай нас ніхтО за дОлю не питАє,
Бо вІдповіді взЯти - нам нідЕ.
КОли вже дощ  за вІкнами заплАче?
КОли душА свічЕю догорИть?
У кОжного в життІ - своЯ є вдАча,
У кОжного в житІі - польОту мить.
МінЯє бАрви лІто, як худОжник -
РозквІтнуть квІти, згОдом щоб зів'Ять.
Та все ж життЯ дивА - неперемОжні
І їх у БОга - нечислЕнна рать.
Хай спОгади, із чАсом, втрАтять сИлу,
Хай мИті йдуть водОю крізь пісОк -
Не унестИ вітрАм любОв в могИлу,
Не знИщити їм мрІйливих думОк!
А сОнце дАлі все розжАрює планЕту,
А бЕзладу - все бІльше у життІ.
І що там дАлі, дАлі по сюжЕту,
Чи є там спОкій й мИті золотІ?
Нам пити кЕлих пОвний цей до днА
ШукАти Істину, та набувАти втОму.
ТобІ, кохАна -  мІцна я стінА
У мріях не збудОваного дОму.
Так сЕрце б'Ється - вИпаде з грудЕй.
Ми пИшемо удвОх життЯ картИну:
ДумОк - багАто, бЕзліч є ідЕй.
СюжЕт  дійшОв  лишЕ до середИни.
Час - оболОнка. Чи достАне фарб?
БурЕмний світ і кольорИ темнІють.
КолИ ж майбУтнє я хоч трОхи б знав,
НамалювАв би пЕнзликом надІю!
КолИ вже дощ  за вІкнами заплАче?
КолИ душА свічЕю догорИть?
У кОжного в життІ - своЯ є вдАча,
У кОжного в життІ - польОту мить...
Хай нас ніхтО за дОлю не питАє,
Бо вІдповіді взЯти - нам нідЕ...