Пів століття, як ми розійшлись,
залишивши шкільні наші парти,
та донині нас манить в «колись»,
у часи ті зростання і гарту.
Вже пів сотні, коли ми пішли
в різні боки своїми стежками.
Як далеко лишились столи,
де сиділи разОм за книжками…
Де співали веселих пісень,
зустрічали зорю на світанні
і вінок сподівань в новий день
ми несли, як і перше кохання.
Пролетіло пів сотні років
від мелодій дзвінких випускного
і пригадуєм лИше батьків,
що уже на гостині у Бога.
Чи не в кожного власна сім’я,
десь чекають нас діти й онуки,
та зустрілись, аби солов’я
знов почути, узявшись за руки.
Пів століття минуло з тих пір,
як залИшили рідну ми школу
і пірнули в життя свого вир,
що нуртує війною довкола…
Не усі з нас і нині в строю.
ДОста тих, що уже за межею.
Пам’ятаєм колиску свою,
бо іще молоді ми… душею.
28.06.2026
Однокласники 1976
© Copyright: Олександр Мачула, 2026
Свидетельство о публикации №126062805389
Свидетельство о публикации №126062805389
Рецензии