Немов птахи, летять до мене вірші,
Я чую їхні ритми уночі,
Вони весь час літають у повітрі
І не дають побути в самоті.
Сідають на вікні, воркують тихо,
Нашіптують то фрази, то слова,
То раптом усміхаються грайливо
І просять, щоб повірила в дива.
А я беру свій зошит і словами
Частую візитерів, мов зерном,
Ділюсь думками з ними, почуттями,
Роки листаю, начебто альбом.
Буває, вірші швидко відлітають,
Та деякі лишаються в душі,
Вони мене втішають, зігрівають,
У нелегкій підтримують путі.
І я завжди чекаю в гості вірші,
Щовечора запалюю свічу,
Їм довіряю мрії заповітні,
Лягаю з ними разом і встаю…
Немов птахи
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126062700938
Свидетельство о публикации №126062700938
Рецензии