i скоро з явиться Гоголь

***
сосна у місячному сяйві світиться, як маяк.
горизонт схожий на мертвого коня —
у фіолетовому пилу лежить серед
пляшкових осколків, вогнів, пористих буханок домів.
гранітний пам'ятник поетові —
наче  плавець, посаджений на ланцюг.
уже років сімдесят він стрибає з тумби у небо,
але все не може перегризти тяжіння землі.
а зірки вільно висять над ним
вниз головами —
стотонні мармурові статуї,
ледь приклеєні стопами
до чорно-синьої скляної стелі.
чому вони не падають?
чому ти не спиш?
ти читаєш вірші — заклинання для нікого.
і зірка починає танцювати по колу,
як повільне свердло.


***
дні випадають із життя, як пташенята з гнізда —
великоголові, сонні,
хряскають об асфальт.
мутна плівка мерехтить у чорних очах.
з повсякденного — нові книжки та тебе обійняти.
ще за життя ми стаємо прозорими,
як медузи.
жмені діамантів, викинуті у Ніагару.
зараз я — незавершений другий том.
і скоро з'явиться Гоголь.
 

***
безсоння —
почуття нетопира, що летить над будівництвом.
зелений промінь зірки
розсуває штори,
перевертає сплячу жінку поруч зі мною,
ніби човен, що сохне на нічному березі,
і відображається в ній, заповнює її
темною фосфоресцентною вологою.
жінка облизує сухі губи уві сні
і починає швидко говорити,
ковтаючи слова, як видра,
як вирвана сторінка серед полум'я.




- з книги віршів  "Нас немає, ми лише тіні у віршах" 2026,   вид. "Каяла", Україна
до збірки поезій увійшли вибрані тексти, написані автором у період з 2013 по 2021 рр