дорога з iншого свiту

***
гілка легенько б'ється у вікно.
рівномірне постукування в'язальних спиць.
звуки зливаються в оглушливе чаклунство тиші,
тиша на тлі дрібного шуму,
як дівчина, що вийшла з моря —
вона по-русалячому  спритно обтрушує волосся,
викручує  його і кладе собі на плече, як солдат мушкет.
я беру дівчину за руку (довірлива й ніжна)
і йду разом із нею парком, всипаним звуками
(шапка Мономаха тиші потопає
у дорогоцінних каміннях).
монета падає на асфальт,
повітря дряпає чирх запаленого сірника,
і десь далеко побрязкують кастаньєти трамвая.
сліпий чоловік на лавці прицмокує губами.
його очі-равлики, завпалі всередину, а поруч із ним
терпляче сидить жінка, пряма і плоска,
як діва на іконі, і тримає його за руку.
і сосни нерухомі в небесах, наче скелі. так тихо,
що чути скрип крихітних щелеп білок на соснах.
тиша — це дорога з іншого світу,
фундаментальна стезя богів, прокладена через
музикуючий бедлам людства.
у тиші ми бачимо вічну сюрреальну штовханину
і ходу слонячих ідей, образів, примар.
відсунь бахромчасту ковбойську завісу листопада
і прислухайся до тиші.
це все, що залишиться від тебе.









- з книги віршів  "Нас немає, ми лише тіні у віршах" 2026,   вид. "Каяла", Україна

до збірки поезій увійшли вибрані тексти, написані автором у період з 2013 по 2021 рр