Вже сонця диск під вечір майже стерся,
Виловлюючи промені з води.
Шліфують хвилі камінці і скельця,
Змивають на піску мої сліди.
;І шурхіт білих мушель підбирає
Слова, які наснилися мені.
А море хвилі лагідно гортає,
Немов читає вірші уві сні.
;Змивають хвилі відблиски і тіні,
Сліди розмов, довірених воді,
Кришталик солі сліз на піднебінні..
А вечір тихо тане вдалині.
;Я покладу монетки на долоню
Та висиплю у лагідність води,
Щоб рими, що дозріли в її лоні,
Принесли із глибин нові рядки...
Вечiр
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126062602409
Свидетельство о публикации №126062602409
Рецензии