***
Червень кольорами грає,
Візерунки у надхмар'ї
Веселкові заплітає.
Світ — під віями тремтіння,
Небо — навстіж. Вітер — босий.
Не жадає Світ прозріння —
І пояснень Світ не просить.
А внизу — полин і спека,
І розрив-трава розлуки.
Щастя — близько чи далеко?
Тільки простягнути руки —
Й обпектися об суцвіття,
Об цю щедрість лихоманну!
Червень — це межа століття,
Дивограй Сонцестояння.
Кожна квітка — крапля крові,
Крапля солоду земного...
Боже! Скільки в них любові —
І ні краплі... руйнівного.
Так плети ж,вогняний червню,
Я не кличу, не благаю —
Свій вінець — барвисту жменю —
Я однаково… згораю…
Свидетельство о публикации №126062506790
